схолоднілий
СХОЛОДНІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до схолодніти.
2. у знач. прикм. Те саме, що холодний. Позавчора увечері, за всю зиму вперше, зняли з прогоничів сільбудівські вікна, і схолоднілий зал прийняв в свої давно не мазані стіни колгоспну молодь (Кир., Вибр., 1960, 363); // перен. Байдужий, нечутливий. Оточили [рудокопи] його, потягли в своє повне енергії коло. Орест, розчулений, не пручався, почуваючи, як схолодніле його серце раптом розтавало, зігріте теплом оточення (Досв., Вибр., 1959, 357).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | схолоднілий | схолодніла | схолодніле | схолоднілі |
Родовий | схолоднілого | схолоднілої | схолоднілого | схолоднілих |
Давальний | схолоднілому | схолоднілій | схолоднілому | схолоднілим |
Знахідний | схолоднілий, схолоднілого | схолоднілу | схолодніле | схолоднілі, схолоднілих |
Орудний | схолоднілим | схолоднілою | схолоднілим | схолоднілими |
Місцевий | на/у схолоднілому, схолоднілім | на/у схолоднілій | на/у схолоднілому, схолоднілім | на/у схолоднілих |