суперечний
СУПЕРЕЧНИЙ, а, е. 1. Те саме, що суперечливий. Повстають в утомленій голові молодого ученика суперечні думки, що між собою борються, перемагаються (Мак., Вибр., 1954, 50); Зливалися в одну безладну і кипучу суміш два різко суперечних почуття - любов до сина, мимовільне захоплення його вправністю і гостра неприязнь до нього ж (Вол., Місячне срібло, 1961, 11).
2. чому, з чим. Який суперечить чому-небудь. Нікому, певно, й на думку не прийшло, щоб за ними [розмальованими стінами] могло критися щось погане,.. щось зовсім суперечне з усякими поняттями людськими про людське житло (Фр., І, 1955, 272).
3. рідко. Те саме, що спірний 2. За законом, підкоморський суд відбувався на самому суперечному грунті на полі або в першій-ліпшій селянській хаті (Тулуб, Людолови, І, 1957, 247).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | суперечний | суперечна | суперечне | суперечні |
Родовий | суперечного | суперечної | суперечного | суперечних |
Давальний | суперечному | суперечній | суперечному | суперечним |
Знахідний | суперечний, суперечного | суперечну | суперечне | суперечні, суперечних |
Орудний | суперечним | суперечною | суперечним | суперечними |
Місцевий | на/у суперечному, суперечнім | на/у суперечній | на/у суперечному, суперечнім | на/у суперечних |