субір
СУБІР, бору, ч. Природний сосновий (з домішкою дерев інших порід) ліс, який росте на супісках або пісках. Хвойні ліси поділяють на бори (чисті сосняки) і субори (сосна з дубом або ялиною) (Колг. енц., II, 1956, 344); Для суборів характерні відносно бідні грунти - глинисті піски, піщані грунти (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 50).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | субір | субори |
Родовий | субору | суборів |
Давальний | суборові, субору | суборам |
Знахідний | субір | субори |
Орудний | субором | суборами |
Місцевий | на/у суборі | на/у суборах |
Кличний | суборе | субори |