стилет
СТИЛЕТ, а, ч. Невеликий кинджал з дуже тонким і гострим клинком (звичайно тригранним). [Сганарель:] Нас викрито. Я бачив, недалечко чернець якийсь блукає.. Се шпиг від інквізиції напевне, а може й кат з отруєним стилетом (Л. Укр., III, 1952, 367); Раптом висмикує [Славик], разом з держаком, стилет, що був заправлений у палицю (Мам., Ти., 1962, 407); * У порівн. Останній промінь, як стилет, поранив клен на осінь (Тич., І, 1957, 134).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стилет | стилети |
Родовий | стилета | стилетів |
Давальний | стилетові, стилету | стилетам |
Знахідний | стилет | стилети |
Орудний | стилетом | стилетами |
Місцевий | на/у стилеті | на/у стилетах |
Кличний | стилете | стилети |