сполячення
СПОЛЯЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. сполячити, сполячувати і сполячитися, сполячуватися.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сполячення | сполячення |
Родовий | сполячення | сполячень |
Давальний | споляченню | споляченням |
Знахідний | сполячення | сполячення |
Орудний | споляченням | споляченнями |
Місцевий | на/у споляченні | на/у споляченнях |
Кличний | сполячення | сполячення |