спакований
СПАКОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спакувати. У хаті порожньо, речі зібрані й спаковані (Ле, Міжгір'я, 1953, 336); // у знач. прикм. Хлопець вибіг з хати, виносячи спаковану апаратуру (Ю. Янов., IV, 1959, 79); // спаковано, безос. присудк. сл. От уже й речі спаковано.. Можна рушати (Коцюб., І, 1955, 230).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спакований | спакована | спаковане | спаковані |
Родовий | спакованого | спакованої | спакованого | спакованих |
Давальний | спакованому | спакованій | спакованому | спакованим |
Знахідний | спакований, спакованого | спаковану | спаковане | спаковані, спакованих |
Орудний | спакованим | спакованою | спакованим | спакованими |
Місцевий | на/у спакованому, спакованім | на/у спакованій | на/у спакованому, спакованім | на/у спакованих |