селянин
СЕЛЯНИН, а, ч. (мн. селяни, лян). Житель села, основним заняттям якого є обробіток землі. Він любив землю, як пташка повітря, риба - воду. Та й що варт селянин без землі? Усе одно, що пташка без повітря, риба без води (Коцюб., І, 1955, 110); Використовуючи землю, радянський селянин водночас дбає про неї, бо він свідомий, він культурний, законний її володар... (Вишня, День.., 1950, 8); Сучасне повсякденне харчування колгоспників значно краще за святкову їжу селянина XIX століття (Нар. тв. та етн., 5, 1975, 88).
Казенні селяни див. казенний; Комітети незаможних селян див. комітет; Панщанний селянин див. панщанний; Скарбові селяни див. скарбовий.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | селянин | селяни |
Родовий | селянина | селян |
Давальний | селянинові, селянину | селянам |
Знахідний | селянина | селян |
Орудний | селянином | селянами |
Місцевий | на/у селянині, селянинові | на/у селянах |
Кличний | селянине | селяни |