світличка
СВІТЛИЧКА, и, ж. Зменш. до світлиця. Грицько сам того не відав, як він любив свою світличку з кімнаткою,.. поки не вийшов був оце за село (Барв., Опов.., 1902, 143); Після порання Орисі все в хаті покращало..: чорна, мов кузня, хата зробилася чистенькою світличкою (Тют., Вир, 1964, 263); Як вже дуже смерклось, ввійшли в будинок; тоді в ньому було тільки чотири світлички: у двох жив сам пан, а дві пустували, про всякий случай, для гостей (Стор., І, 1957, 184); Якось уранці до мене в світличку постукав Бувалець (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 170).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | світличка | світлички |
Родовий | світлички | світличок |
Давальний | світличці | світличкам |
Знахідний | світличку | світлички |
Орудний | світличкою | світличками |
Місцевий | на/у світличці | на/у світличках |
Кличний | світличко | світлички |