проворно
ПРОВОРНО. Присл. до проворний. Нимидора поралась в чужій хаті проворно (Н.-Лев., II, 1956, 183); Отець Миколай проворно оглянувся навкруги (Стельмах, І, 1962, 486); Проворно ходить біля них [чумаків] рожеволиця шинкарка, нарізаючи скиби хліба, розставляючи пляшки (Голов., Драми, 1958, 99); Заніміла і мати за верстатом, тільки пальці її проворно в'яжуть все нові й нові вузлики в старому начинні (Цюпа, Три явори, 1958, 14).