охотитися
ОХОТИТИСЯ1, очуся, отишся, недок., з інфін., розм. Виявляти охоту, бажання до чого-небудь; хотіти, прагнути. - Я ж охотився і обід варити, і волів пасти (Л. Янов., І, 1959, 424).
ОХОТИТИСЯ2, очуся, отишся, недок., розм., рідко. Те саме, що полювати. Кіт Щуку ув інбар [у амбар] охотиться завів... (Бор., Тв., 1957, 184); Побачивши Яреська, Шляховий наче всміхнувся: - Підстерегли вони мене таки. Довго й охотились... (Гончар, II, 1959, 270).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | охочуся | охотимося |
2 особа | охотишся | охотитеся |
3 особа | охотиться | охотяться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | охотитимуся | охотитимемося |
2 особа | охотитимешся | охотитиметеся |
3 особа | охотитиметься | охотитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | охотився | охотилися |
Жіночий рід | охотилася | |
Середній рід | охотилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | охотомося | |
2 особа | охотося | охотьтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | охотячись | |
Минулий час | охотившись |