нечестивець
НЕЧЕСТИВЕЦЬ, вця, ч., книжн., заст. 1. У віруючих - грішна людина, що порушує священні, узаконені релігією норми. [Кіттельгавс:] Квакери бога бояться, вони не такі нечестивці, як ти (Л. Укр., IV, 1954, 238); Голодна Лукія плакала й просила їсти. Тоді з'являлась матушка Раїса, сідала біля дівчинки і.. повчала.., як люто карає боженька тих нечестивців, котрі їдять у піст скоромне... (Донч., III, 1956, 23).
2. Уживається як лайливе слово.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нечестивець | нечестивці |
Родовий | нечестивця | нечестивців |
Давальний | нечестивцеві, нечестивцю | нечестивцям |
Знахідний | нечестивця | нечестивців |
Орудний | нечестивцем | нечестивцями |
Місцевий | на/у нечестивці, нечестивцеві | на/у нечестивцях |
Кличний | нечестивцю | нечестивці |