нараджувати
НАРАДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, НАРАДИТИ, джу, диш, док. 1. неперех., з спол. я к, щ о, щ о б. Давати пораду, радити, як зробити що-небудь. Нарадила мати. Як пшениченьку пожати (Шевч., II, 1963, 46); Попадя нарадила йому [попові], щоби заклав у селі читальню (Март., Тв., 1954, 45); // перех., кого, що. Радячи, пропонувати кому-небудь когось, щось. Йому нарадили одну гарну дівчину, щоб він її брав (Укр.. казки, 1951, 223); - Ось я тобі службу нараджу. Йди до нашого отця Івана служити (Вовчок, І, 1955, 9).
2. перех., кого, розм., рідко. Підмовляти, підбурювати когось на що-небудь.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нараджую | нараджуємо |
2 особа | нараджуєш | нараджуєте |
3 особа | нараджує | нараджують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нараджуватиму | нараджуватимемо |
2 особа | нараджуватимеш | нараджуватимете |
3 особа | нараджуватиме | нараджуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | нараджував | нараджували |
Жіночий рід | нараджувала | |
Середній рід | нараджувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нараджуймо | |
2 особа | нараджуй | нараджуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | нараджуючи | |
Минулий час | нараджувавши |