наклепницький
НАКЛЕПНИЦЬКИЙ, а, е. Стос. до наклепу; який містить у собі наклеп. Сторінки європейської реформістської преси були гостинно надані для всіляких наклепницьких вихваток проти більшовиків (Біогр. Леніна, 1955, 113); Ліда, нарешті, зрозуміла наклепницький характер інтриг Аркадія проти Платана (Укр. літ., 10, 1957, 139).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | наклепницький | наклепницька | наклепницьке | наклепницькі |
Родовий | наклепницького | наклепницької | наклепницького | наклепницьких |
Давальний | наклепницькому | наклепницькій | наклепницькому | наклепницьким |
Знахідний | наклепницький, наклепницького | наклепницьку | наклепницьке | наклепницькі, наклепницьких |
Орудний | наклепницьким | наклепницькою | наклепницьким | наклепницькими |
Місцевий | на/у наклепницькому, наклепницькім | на/у наклепницькій | на/у наклепницькому, наклепницькім | на/у наклепницьких |