навар
НАВАР, у, ч. 1. Рідина, насичена соком тієї речовини, того продукту, що в ній вариться, заварюється і т. ін. - А зараз рекомендую прополоскати зуби наваром дубової кори (Збан., Єдина, 1959, 200); В темнику стоїть дев'ятиденний навар із вовчого лика (Стельмах, Хліб.., 1959, 554); // Жир, що спливає на поверхні рідкої їжі при варінні в ній тваринних продуктів.
2. рідко. Твердий осадок на стінках посудини, у якій що-небудь кипить, випаровується; накип. - Оскардами не лише зрубують навар в котлах, - дізнався Оверко, - а також тешуть дикий камінь (Горд., II, 1959, 113).
3. техн., рідко. Те саме, що наварка. - У нас поліпшилася справа зі свердлами. Ось уже два тижні ми працюємо долотами твердого навару (Донч., II, 1956. 168).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | навар | навари |
Родовий | навару | наварів |
Давальний | наварові, навару | наварам |
Знахідний | навар | навари |
Орудний | наваром | наварами |
Місцевий | на/у наварі | на/у наварах |
Кличний | наваре | навари |