меланхолійний
МЕЛАНХОЛІЙНИЙ, а, е. 1. Власт. меланхолікові. Мала [дівчина] рудаве волосся, що у русинів рідкість.., майже меланхолійний сум (Коб., І, 1956, 375); Часом находила на неї меланхолійна злість (Ле, Міжгір'я, 1953, 33).
2. Схильний до меланхолії (у 1 знач.). В пам'яті воскресли уламки adagio меланхолійного Себастіана Баха (Ле, Міжгір'я, 1953, 297); // Який виражає меланхолію. У Віктора Миколайовича Забіли був незвичайно меланхолійний вигляд, дивився він якимись відсутніми очима (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 420); // Такий, як у меланхоліка. Вони [телятка] лежали тихо, безпомічно, не пручалися, а тілько своїми синіми, меланхолійними очима гляділи у німім остовпінню на сю огидну нору (Фр., IV, 1950, 201).
3. Сповнений меланхолії (у 1 знач.); сумний. В темній гущавині саду розсипаються тихі, меланхолійні звуки рояля (Вас., І, 1959, 320); В 1919 р. виходить збірка віршів А. Головка "Самоцвіти"... Переважали сумні, меланхолійні мотиви, які були навіяні декадентською та просвітянською літературою (Іст. укр. літ., II, 1956, 430).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | меланхолійний | меланхолійна | меланхолійне | меланхолійні |
Родовий | меланхолійного | меланхолійної | меланхолійного | меланхолійних |
Давальний | меланхолійному | меланхолійній | меланхолійному | меланхолійним |
Знахідний | меланхолійний, меланхолійного | меланхолійну | меланхолійне | меланхолійні, меланхолійних |
Орудний | меланхолійним | меланхолійною | меланхолійним | меланхолійними |
Місцевий | на/у меланхолійному, меланхолійнім | на/у меланхолійній | на/у меланхолійному, меланхолійнім | на/у меланхолійних |