мародер
МАРОДЕР, а, ч . Вояк, що грабує вбитих та поранених після бою або мирне населення під час війни. Хай головком не стріляє мародерів, що прийшли по п'ятах переможців і грабують вагони. Їх усіх не перестріляєш (Ю. Янов., І, 1958, 209); У місті було майже безлюдно, коли не рахувати кількох мародерів, що хазяйнували в розбитих крамницях (Гжицький, У світ.., 1960, 44); * У порівн. [Коршун:] Не до тебе мені зараз, хочу я зрозуміти, що ти за людина, Малинін, коли можеш, як останній мародер, мертвого обікрасти? (Собко, П'єси, 1958, 233).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мародер | мародери |
Родовий | мародера | мародерів |
Давальний | мародерові, мародеру | мародерам |
Знахідний | мародера | мародерів |
Орудний | мародером | мародерами |
Місцевий | на/у мародері, мародерові | на/у мародерах |
Кличний | мародере | мародери |