лунниця
ЛУННИЦЯ, -ї, ж., іст. Прикраса у вигляді півмісяця; виготовлялися з бронзи, срібла, рідше – із золота; відомі з кінця бронзової доби; були поширені у Єгипті, багатьох землеробських народів Азії та Європи, зокрема у слов’ян у Х – ХІІ ст.; лунниці пов'язані із віруваннями у сили Місяця та культом плодючості; форму лунниць мали підвіски, металеві деталі головного убору, кульчики.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лунниця | лунниці |
Родовий | лунниці | лунниць |
Давальний | лунниці | лунницям |
Знахідний | лунницю | лунниці |
Орудний | лунницею | лунницями |
Місцевий | на/у лунниці | на/у лунницях |
Кличний | луннице | лунниці |