кущик
КУЩИК, а, ч. Зменш.-пестл. до кущ 1, 2. Читаю й бачу неначе: гора, травичка, кущики (Тесл., Вибр., 1950, 156); Спереду невеликий старосвітський полковницький будинок, соломою вкритий. На стрісі мох і навіть кущик жита (Довж., І, 1958, 217); // перен. Пучок волосся. Чудний той був князь Ратієв, - низенький, .. оброслий волоссям, як звір, воно у його не тілько на щоках і під очима поп'ялося, а й на самому кінці носа, мов бородавка, чорнів кущик (Мирний, IV, 1955, 15); З-під капелюха вибивалося повісмо білого волосся, під гострим хрящуватим носом кущики таких же білих вусів (Збан., Курил. о-ви, 1963, 137).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кущик | кущики |
Родовий | кущика | кущиків |
Давальний | кущикові, кущику | кущикам |
Знахідний | кущик | кущики |
Орудний | кущиком | кущиками |
Місцевий | на/у кущику | на/у кущиках |
Кличний | кущику | кущики |