керований
КЕРОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до керувати. Це був трактор. Зовсім новий, напористий, веселий трактор, керований Василем (Довж., Зач. Десна, 1957, 48); Все трапилось так блискавично, що Половець з Гертом опам'яталися лише тоді, коли з тачанки випало двоє людей, і коні в тачанці почали кружляти, ніким не керовані (Ю. Янов., II, 1958, 240); Український народ, керований КП(б)У, одним з перших виступив з пропозицією створити СРСР (Ком. Укр., 7, 1968, 32).
2. у знач. прикм. Такий, яким керують. Є на світі керовані снаряди, є керовані ракети (Гончар, Тронка, 1963, 112); Тепер будують керовані аеростати, які летять за бажанням людини в першому-ліпшому напрямі (Уроки.. хіміка, 1956, 59).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | керований | керована | кероване | керовані |
Родовий | керованого | керованої | керованого | керованих |
Давальний | керованому | керованій | керованому | керованим |
Знахідний | керований, керованого | керовану | кероване | керовані, керованих |
Орудний | керованим | керованою | керованим | керованими |
Місцевий | на/у керованому, керованім | на/у керованій | на/у керованому, керованім | на/у керованих |