квиління
КВИЛІННЯ, я, с. Дія за знач. квилити та звуки, утворювані цією дією. Палкими блискавицями, мечами хотіла б я вас виховать, слова! Щоб ви луну гірську будили, а не стогін, щоб краяли, та не труїли серце, щоб піснею були, а не квилінням (Л. Укр., І, 1951, 191); О, так! Ми знаємо твою силу, - силу, що б'є, разить ворога і не зважає на квиління (Тич., III, 1957, 19); Літають над берегом чайки, припадають до води, і їх жалібні квиління губляться у клекоті хвиль (Шиян, Переможці, 1950, 55).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | квиління | квиління |
Родовий | квиління | квилінь |
Давальний | квилінню | квилінням |
Знахідний | квиління | квиління |
Орудний | квилінням | квиліннями |
Місцевий | на/у квилінні | на/у квиліннях |
Кличний | квиління | квиління |