кватира
КВАТИРА, и, ж. 1. розм. Те саме, що квартира 1, 2; помешкання, хата. Йому здавалося, що він спав в своїй кватирі (Н.-Лев., IV, 1956, 173); Отак розмовляючи, приятелі зайшли на кватиру, де жив Хома (Фр., IV, 1950, 310); [Відьма:] У Бендери Прийшли ми. Стояли З москалями на кватирах (Шевч., І, 1951, 366).
2. заст. Фаза (місяця). Перша кватира місяця.
3. заст. Шибка у вікні. Подивися, моя доню, в вишнюю [горішню] кватиру: спускаються козаченьки з гори на долину (Сл. Гр.).
4. діал. Кватирка (у 2 знач.). Ой одсунув козак Нечаєнко кватиру од ринку (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кватира | кватири |
Родовий | кватири | кватир |
Давальний | кватирі | кватирам |
Знахідний | кватиру | кватири |
Орудний | кватирою | кватирами |
Місцевий | на/у кватирі | на/у кватирах |
Кличний | кватиро | кватири |