каламутитися
КАЛАМУТИТИСЯ, иться, недок. 1. Ставати мутним, нечистим, утрачати прозорість. Вода при березі починала каламутитись і жовкнути (Коцюб., І, 1955, 391); Помітно, як насувається вечір. Каламутиться небо, дужчає вітер, зривається завірюха (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 58).
2. перен., розм. Бути неспокійним; бентежитися, хвилюватися. У голові станового думки каламутилися (Мирний, II, 1954, 197); Він уже не пам'ятав ні прикрощів, ні сварок, якими зранку каламутилася його душа (Жур., До них іде.., 1952, 42).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | каламучуся | каламутимося |
2 особа | каламутишся | каламутитеся |
3 особа | каламутиться | каламутяться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | каламутитимуся | каламутитимемося |
2 особа | каламутитимешся | каламутитиметеся |
3 особа | каламутитиметься | каламутитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | каламутився | каламутилися |
Жіночий рід | каламутилася | |
Середній рід | каламутилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | каламутьмося | |
2 особа | каламуться | каламутьтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | каламутячись | |
Минулий час | каламутившись |