зіщулений
ЗІЩУЛЕНИЙ, ЗЩУЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зіщулити, зщулити.
2. у знач. прикм. Який зіщулився, зібгався, скорчився. Він тримався ще досить рівно, хоч порізане глибокими зморшками обличчя, зіщулені губи, що нависали над підборіддям, красномовно говорили, що полковникові було вже за п'ятдесят (Петльов., Хотинці, 1949, 159); Оддалік стояв зщулений і непомітний верховинський намісник о. Федір Стрипський (Скл., Карпати, II, 1954, 409); * Образно. Все теплішала зщулена тиша (Мас., Степ, 1938, 37).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зіщулений | зіщулена | зіщулене | зіщулені |
Родовий | зіщуленого | зіщуленої | зіщуленого | зіщулених |
Давальний | зіщуленому | зіщуленій | зіщуленому | зіщуленим |
Знахідний | зіщулений, зіщуленого | зіщулену | зіщулене | зіщулені, зіщулених |
Орудний | зіщуленим | зіщуленою | зіщуленим | зіщуленими |
Місцевий | на/у зіщуленому, зіщуленім | на/у зіщуленій | на/у зіщуленому, зіщуленім | на/у зіщулених |