знаменник
ЗНАМЕННИК, а, ч., мат. Число дробу, яке показує, на скільки частин поділена одиниця. Щоб додати дроби з однаковими знаменниками, треба додати один до одного їх чисельники і під сумою підписати той самий знаменник (Алг., І, 1956, 75): На письмі тактові розміри позначають цифрами у формі дробів, де верхня цифра, тобто чисельник, означає кількість ритмічних вартостей даного розміру, а нижня цифра, тобто знаменник,- їхню якість (Осн.. диригув., 1960, 8).
@ Зводити (звести) до одного (спільного) знаменника - прирівнювати кого-, що-небудь одне до одного, робити подібним в якомусь відношенні. Се [жінки-бюрократки] - людські істоти, ..дуже зредуковані, упрощені, зведені, так сказати, до спільного знаменника (Фр., II, 1950, 331).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | знаменник | знаменники |
Родовий | знаменника | знаменників |
Давальний | знаменникові, знаменнику | знаменникам |
Знахідний | знаменник | знаменники |
Орудний | знаменником | знаменниками |
Місцевий | на/у знаменнику | на/у знаменниках |
Кличний | знаменнику | знаменники |