збагачувач
ЗБАГАЧУВАЧ, а, ч. 1. техн. Пристрій в карбюраторі двигуна для збагачування пального. Збагачувач призначений для полегшення запуску двигуна (Зерн. комбайни, 1957, 176).
2. спец. Речовина, сполука і т. ін., які сприяють процесові збагачення руди, вугілля, ґрунту і т. ін.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | збагачувач | збагачувачі |
Родовий | збагачувача | збагачувачів |
Давальний | збагачувачеві, збагачувачу | збагачувачам |
Знахідний | збагачувач | збагачувачі |
Орудний | збагачувачем | збагачувачами |
Місцевий | на/у збагачувачі, збагачувачу, збагачувачеві | на/у збагачувачах |
Кличний | збагачувачу | збагачувачі |