заюрити
ЗАЮРИТИ, рю, риш, док., діал. Почати пустувати, поводити себе вільно, грайливо. Уранці, умите росою, з-за гір осміхнулося сонце, і зайчики жваві кругом застрибали по хвилях, засяяв злотистий пісок, на піску заюрили морськії кузки (Дн. Чайка, Тв., 1960, 174); Дидона кріпко заюрила, Горщок з вареною розбила (Котл., І, 1952, 74).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заюрю | заюримо |
2 особа | заюриш | заюрите |
3 особа | заюрить | заюрять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заюрив | заюрили |
Жіночий рід | заюрила | |
Середній рід | заюрило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заюрімо | |
2 особа | заюри | заюріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заюривши |