закінчувати
ЗАКІНЧУВАТИ, ую, уєш і рідко ЗАКІНЧАТИ аю, аєш, недок., ЗАКІНЧИТИ, кінчу, кінчиш, док. перех. Доводити що-небудь до кінця, до завершення; кінчати. Тільки друга нічна зміна сторожі закінчувала свою варту, приходили сторожі денні (Скл., Святослав 1959, 28); Весілля вже, бачте, закінчали (Барв., Опов.., 1902, 4); Хочу закінчити ще хоч одно оповідання (Коцюб., III, 1956, 429); // Завершувати або бути кінцем, завершенням чогось. Мені здається, що ті додатки треба зробити, щоб закінчити оповідання, от як, приміром, у хорі закінчує спів октава (Мирний, V, 1955, 391); - Ой лишенько ж тяжке: літа, літа обсіли чоловіка! - усміхнулась мати, та й отак жартом закінчила про те розмову (Головко, II, 1957, 422 [Надія:] Як хороше ви закінчили книгу: «Де ти друже мій... Друже вірний...» (Корн., II, 1955, 206); // Кінчати, завершувати навчання (в школі, інституті і т. ін.). Він закінчує десятий клас (Гончар, Тронка, 1963, 98); Люба закінчила педагогічний інститут у Сімферополі (Кучер, Чорноморці, 1956, 26).
@ Закінчити життя (вік і т. ін.) - померти. Якби ти знав тоді, Богдане, Що думають вчинить вони, ..Ті, що, як свята, ждали днину, Коли закінчиш ти життя (Павл., Бистрина, 1959, 27).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закінчую | закінчуємо |
2 особа | закінчуєш | закінчуєте |
3 особа | закінчує | закінчують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закінчуватиму | закінчуватимемо |
2 особа | закінчуватимеш | закінчуватимете |
3 особа | закінчуватиме | закінчуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | закінчував | закінчували |
Жіночий рід | закінчувала | |
Середній рід | закінчувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закінчуймо | |
2 особа | закінчуй | закінчуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | закінчуючи | |
Минулий час | закінчувавши |