законодавець
ЗАКОНОДАВЕЦЬ, вця, ч. 1. Той, хто встановлює, видає закони (у 1 знач.). - Не можемо бути вчителями й законодавцями, - будемо репортерами (Фр., VI, 1951, 208); Мужній воїн, далекоглядний державний діяч і законодавець, тонкий дипломат, Ярослав залишив по собі глибокий слід в історії.. Київської Русі (Рад. Укр., 29.XII 1946, 3).
2. чого, перен. Про кого-небудь, чий вплив є вирішальним у виробленні правил громадської поведінки людей, смаків, мод і т. ін. Театру злий законодавець Почесний опікун куліс, Онєгін наш уже в театрі (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 18).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | законодавець | законодавці |
Родовий | законодавця | законодавців |
Давальний | законодавцеві, законодавцю | законодавцям |
Знахідний | законодавця | законодавців |
Орудний | законодавцем | законодавцями |
Місцевий | на/у законодавці, законодавцеві | на/у законодавцях |
Кличний | законодавцю | законодавці |