бравий
БРАВИЙ, а, е. Який відзначається сміливістю, енергійністю, жвавістю. Який то він бравий, який красивий, який проворний (Кв.-Осн., II, 1956, 432); Хлопці ж які, неспокійні та браві, В очі поглянеш - аж сяють Високого зросту [Максим].., бравий, широкоплечий, як з заліза збитий (Мирний, II, 1954, 113); // рідко. Молодецький, хвацький. Патронташ, ремінці, киси, свистки, ланцюжки й болотні чоботи, разом з погонами й форменими гудзиками, все надавало йому вигляду картинного й дуже бравого (Довж., І, 1958, 422); Не стільки змінила його ота брава з червоним денцем кубанка.., скільки змінився він внутрішньо (Гончар, Маша.., 1959, 5); // діал. Добрий. Є і пиво, і мед бравий, І ренського вволю (Гл., Вибр., 1957, 258).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бравий | брава | браве | браві |
Родовий | бравого | бравої | бравого | бравих |
Давальний | бравому | бравій | бравому | бравим |
Знахідний | бравий, бравого | браву | браве | браві, бравих |
Орудний | бравим | бравою | бравим | бравими |
Місцевий | на/у бравому, бравім | на/у бравій | на/у бравому, бравім | на/у бравих |