авірулентний
АВІРУЛЕНТНИЙ, -а, -е. Невірулентний, позбавлений вірулентності, нездатний викликати захворювання: ступінь зниження вірулентності певного штаму мікроба, при якій він може розмножуватися в організмі людини або тварини, знаходитися в ньому якийсь час, не обумовлюючи видимих ознак хвороби, але забезпечуючи у ряді випадків виникнення імунітету.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | авірулентний | авірулентна | авірулентне | авірулентні |
Родовий | авірулентного | авірулентної | авірулентного | авірулентних |
Давальний | авірулентному | авірулентній | авірулентному | авірулентним |
Знахідний | авірулентний, авірулентного | авірулентну | авірулентне | авірулентні, авірулентних |
Орудний | авірулентним | авірулентною | авірулентним | авірулентними |
Місцевий | на/у авірулентному, авірулентнім | на/у авірулентній | на/у авірулентному, авірулентнім | на/у авірулентних |