чашник
ЧАШНИК, а, ч., іст. 1. Придворний в Росії XVI- XVII ст., який завідував винними погребами й підносив напої до царського столу. Повно було [при палаці] придворних, ключників.., стольників, чашників, спальників (Загреб., Диво, 1968, 645); Ходили келихи та чаші З кипучим пивом та вином.. Їх важно чашники носили, Гостей вітаючи ясних (Пушкін, Руслан і Людм., перекл. Терещенка, 1949, 8); // У давньоруській державі - особа при князі, яка завідувала бджільництвом і варінням меду.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чашник | чашники |
Родовий | чашника | чашників |
Давальний | чашникові, чашнику | чашникам |
Знахідний | чашника | чашників |
Орудний | чашником | чашниками |
Місцевий | на/у чашнику, чашникові | на/у чашниках |
Кличний | чашнику | чашники |