упрівати
УПРІВАТИ (ВПРІВАТИ), аю, аєш, недок., УПРІТИ (ВПРІТИ), ію, ієш, док . 1. Пітніти, покриватися потом. Всі дивилися зі співчуттям на писаря, що аж упрівав, читаючи якесь письмо від старости (Март., Тв., 1954, 64); Він упрівав від спеки, раз по раз витирав піт на обличчі великою хусткою (Минко, Моя Минківка, 1962, 67); [Лукерія Степановна:] Віриш, лапнула себе за голову, аж волосся змокло, так упріла (Кроп., II, 1958, 298); Поки Корній прокопав перший рівчачок упоперек греблі, то добре впрів (Гр., І, 1963, 417); Аж у коридорі Артур відчув, як він упрів, стоячи в кабінеті біля самої грубки (Хор., Місто.., 1962, 120).
2. Доходити до готовності повільно, на легкому вогні, на жару (про страву). - А чого ж вона така добра? - Польова каша завжди добра. Може, через те, що не в печі упріває, а серед вільного повітря (Мирний, IV, 1955, 320); Тепла ніякого [у хаті]. Борщ, і той - стоїть вдень у печі, а квасоля так і не впріє, тверда, як дуб (Збан., Єдина, 1959, 20).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упріваю | упріваємо |
2 особа | упріваєш | упріваєте |
3 особа | упріває | упрівають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упріватиму | упріватимемо |
2 особа | упріватимеш | упріватимете |
3 особа | упріватиме | упріватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | упрівав | упрівали |
Жіночий рід | упрівала | |
Середній рід | упрівало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упріваймо | |
2 особа | упрівай | упрівайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | упріваючи | |
Минулий час | упрівавши |