узгодження
УЗГОДЖЕННЯ, я, с . 1. Дія за знач. узгодити і узгодитися. Комуністична дисципліна праці і ставлення до неї виникає на основі поєднання і узгодження інтересів окремих трудівників з інтересами всього суспільства (Ком. Укр., 12, 1969, 38); Особливої уваги комуністи країн соціалістичної співдружності надають узгодженню позицій у розв'язанні актуальних проблем сучасності (Наука.., 1, 1971, 7); Дієприкметник поєднується з означуваним словом (іменем) шляхом його узгодження в роді, числі та відмінку (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 298).
2. грам. Зв'язок слів у реченні, при якому залежне слово ставиться в такому ж роді, числі та відмінку або в такій же особі, в яких стоїть підпорядковуюче слово.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | узгодження | узгодження |
Родовий | узгодження | узгоджень |
Давальний | узгодженню | узгодженням |
Знахідний | узгодження | узгодження |
Орудний | узгодженням | узгодженнями |
Місцевий | на/у узгодженні | на/у узгодженнях |
Кличний | узгодження | узгодження |