тлінний
ТЛІННИЙ, а, е. 1. книжн. Який піддається тлінню, руйнуванню; тимчасовий, минущий. Він знав кожного селянина, його життя, характер і думки, знав його жінку і дітей, його скарб тлінний і нетлінний (Коцюб., І, 1955, 322); Тлінна оболонка може і одцвісти, звичайно, ніщо живе під місяцем не вічне... Але те, що ми звемо внутрішнім духовним світом, душею, натурою, світиться і крізь вицвілі очі, проміниться в кожній зморшці (Вол., Місячне срібло, 1961, 329).
2. книжн. Власт. тліні, тліну, викликаний ними. Тлінний запах; Тлінні рештки.
3. перен. Який має негативний, розкладницький вплив на кого-, що-небудь; шкідливий, згубний. Бува, як недруг тлінним духом тобі нашепче щось у вухо, - одплюнь, працюй, будуй і рий... Ми сокрушили світ старий! (Тич., До молоді.., 1959, 12); Тлінний вплив поганого оточення «дружків»? Від чого ж воно нагноїлося це згубне «оточення», з яких буржуазних скотомогильників набралося трупного яду? (Вол., Місячне срібло, 1961, 11).
4. діал. Виснажений, знесилений; ледве живий. - Чого ви, люди добрі, такі замлілі, захлялі, миршаві, аж тлінні..? - спиталась Богаза (Н.-Лев., III, 1956, 296); - Уступися від мене ти, побожна, най я трохи очі прижмурю. Тобі однако молоти, а я ледве тлінний (Стеф., Вибр., 1945, 45).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тлінний | тлінна | тлінне | тлінні |
Родовий | тлінного | тлінної | тлінного | тлінних |
Давальний | тлінному | тлінній | тлінному | тлінним |
Знахідний | тлінний, тлінного | тлінну | тлінне | тлінні, тлінних |
Орудний | тлінним | тлінною | тлінним | тлінними |
Місцевий | на/у тлінному, тліннім | на/у тлінній | на/у тлінному, тліннім | на/у тлінних |