нерозривний
НЕРОЗРИВНИЙ, а, е. 1. Якого не можна розірвати, роз'єднати на частини. Сміливий нащадок Прометея Знаходив смутну долю свого предка: Вигнання, муки, нерозривні пута, Дочасну смерть у дикій самотині... (Л. Укр., І, 1951, 124); Рицар не міг далеко від'їхати, крутився тут же поряд, бо руські йшли нерозривними рядами (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 444).
2. перен. Якого не можна порушити (про відносини, зв'язки і т. ін.); міцний, непорушний. Сила Радянського Союзу, незламність його полягає в нерозривному єднанні вільних республік (Рильський, III, 1956, 49); На Переяславській Раді наш народ поклявся зберігати нерозривний союз з російським народом (Тич., III, 1957, 287); У кровному, нерозривному зв'язку з народом закладена могутність партії (Ком. Укр., 7, 1965, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нерозривний | нерозривна | нерозривне | нерозривні |
Родовий | нерозривного | нерозривної | нерозривного | нерозривних |
Давальний | нерозривному | нерозривній | нерозривному | нерозривним |
Знахідний | нерозривний, нерозривного | нерозривну | нерозривне | нерозривні, нерозривних |
Орудний | нерозривним | нерозривною | нерозривним | нерозривними |
Місцевий | на/у нерозривному, нерозривнім | на/у нерозривній | на/у нерозривному, нерозривнім | на/у нерозривних |