непосидючий
НЕПОСИДЮЧИЙ, а, е. Який не любить довго бути на одному місці і без певного заняття; дуже рухливий, енергійний. Був Матвій непосидючий і працьовитий, завжди собі якусь роботу знайде (Цюпа, Назустріч.., 1958, 387); Непосидючий він. Посадить мати за стіл домашні завдання виконувати, а Валерію не сидиться (Збан., Старший брат, 1952, 3); // Власт. такій людині. Він набрався сил, і давня жвава й непосидюча вдача повернулась до нього (Коз., Гарячі руки, 1960, 240).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | непосидючий | непосидюча | непосидюче | непосидючі |
Родовий | непосидючого | непосидючої | непосидючого | непосидючих |
Давальний | непосидючому | непосидючій | непосидючому | непосидючим |
Знахідний | непосидючий, непосидючого | непосидючу | непосидюче | непосидючі, непосидючих |
Орудний | непосидючим | непосидючою | непосидючим | непосидючими |
Місцевий | на/у непосидючому, непосидючім | на/у непосидючій | на/у непосидючому, непосидючім | на/у непосидючих |