непоміркований
НЕПОМІРКОВАНИЙ, а, е. 1. Який не знає міри у своїх бажаннях, вимогах; нездержливий. Його жінка була непоміркована, розтратлива, любила розкіш та шикарне гойне життя й сипала грішми, як половою (Н.-Лев., IV, 1956, 229).
2. Який діє без обдумування; нерозсудливий. - А ти, вража дочко, така непоміркована, що ставиш горщик на самому краєчку! (Н.-Лев., III, 1956, 209); // Уживається як лайливе слово. - Навіжена, безглузда, непоміркована, схаменись! - говорив Клим, приступаючи до Лукини (Н.-Лев., III, 1956, 359).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | непоміркований | непоміркована | непомірковане | непомірковані |
Родовий | непоміркованого | непоміркованої | непоміркованого | непоміркованих |
Давальний | непоміркованому | непоміркованій | непоміркованому | непоміркованим |
Знахідний | непоміркований, непоміркованого | непомірковану | непомірковане | непомірковані, непоміркованих |
Орудний | непоміркованим | непоміркованою | непоміркованим | непоміркованими |
Місцевий | на/у непоміркованому, непоміркованім | на/у непоміркованій | на/у непоміркованому, непоміркованім | на/у непоміркованих |