незворушний
НЕЗВОРУШНИЙ, а, е. 1. Якого не можна зрушити з місця. Страшно було від однієї думки про те, що.. запалені гноти диміли, в руках у незворушних воїнів, закутих у залізні лати (Загреб., Європа 45, 1959, 239).
2. Який не може бути порушений; абсолютний, цілковитий. Невважаючи на незворушний спокій.., Целя кілька разів вибухала сміхом (Фр., II, 1950, 309); Варку дратував незворушний і якийсь зухвалий спокій Момота (Кучер, Голод, 1961, 293).
3. Якого не можна похитнути; непохитний. Він увіходить, простуючи в царство грізного владики, Де незворушні серця, неподатні на людські благання (Зеров, Вибр., 1966, 219).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | незворушний | незворушна | незворушне | незворушні |
Родовий | незворушного | незворушної | незворушного | незворушних |
Давальний | незворушному | незворушній | незворушному | незворушним |
Знахідний | незворушний, незворушного | незворушну | незворушне | незворушні, незворушних |
Орудний | незворушним | незворушною | незворушним | незворушними |
Місцевий | на/у незворушному, незворушнім | на/у незворушній | на/у незворушному, незворушнім | на/у незворушних |