начотницький
НАЧОТНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до начотництво. Протягом ряду років філософська література носила переважно коментаторський і начотницький характер (Розв. науки в УРСР.., 1957, 22).
2. Власт. начотчикам. Ленін рішуче виступив проти начотницького, догматичного підходу до теорії, він безустанно підкреслював, що марксизм - не догма, а керівництво до дії (Біогр. Леніна, 1955, 284).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | начотницький | начотницька | начотницьке | начотницькі |
Родовий | начотницького | начотницької | начотницького | начотницьких |
Давальний | начотницькому | начотницькій | начотницькому | начотницьким |
Знахідний | начотницький, начотницького | начотницьку | начотницьке | начотницькі, начотницьких |
Орудний | начотницьким | начотницькою | начотницьким | начотницькими |
Місцевий | на/у начотницькому, начотницькім | на/у начотницькій | на/у начотницькому, начотницькім | на/у начотницьких |