наспіваний
НАСПІВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наспівати2. Днів майбутніх рясноколосся. Наспіване нам ще вустами матусь, Щоб людям легше туди ішлося, - Серцем своїм простелюсь! (Бичко, Простота, 1963, 28); // наспівано, безос. присудк. сл. - Ой не хочу чаю, мамо рідна. Не розрадить серця патефон; Не наспівано пластинку, видно. Про дівочий, про щасливий сон (Шер., Дорога.., 1957, 102).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | наспіваний | наспівана | наспіване | наспівані |
Родовий | наспіваного | наспіваної | наспіваного | наспіваних |
Давальний | наспіваному | наспіваній | наспіваному | наспіваним |
Знахідний | наспіваний, наспіваного | наспівану | наспіване | наспівані, наспіваних |
Орудний | наспіваним | наспіваною | наспіваним | наспіваними |
Місцевий | на/у наспіваному, наспіванім | на/у наспіваній | на/у наспіваному, наспіванім | на/у наспіваних |