надокучний
НАДОКУЧНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що і надокучливий. Під призьбою лежить замислений собака І вухом одганяв мух надокучних (Рильський, І, 1960, 131).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | надокучний | надокучна | надокучне | надокучні |
Родовий | надокучного | надокучної | надокучного | надокучних |
Давальний | надокучному | надокучній | надокучному | надокучним |
Знахідний | надокучний, надокучного | надокучну | надокучне | надокучні, надокучних |
Орудний | надокучним | надокучною | надокучним | надокучними |
Місцевий | на/у надокучному, надокучнім | на/у надокучній | на/у надокучному, надокучнім | на/у надокучних |