нагрубити
НАГРУБИТИ, блю, биш; мн. нагрублять; док. Наговорити кому-небудь грубощів. Лейтенант знав Оленченка як хлопця нестриманого і був майже певен, що нагрубив таки він (Багмут, Записки.., 1961, 84).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нагрублю | нагрубимо |
2 особа | нагрубиш | нагрубите |
3 особа | нагрубить | нагрублять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | нагрубив | нагрубили |
Жіночий рід | нагрубила | |
Середній рід | нагрубило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нагрубімо | |
2 особа | нагруби | нагрубіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | нагрубивши |