награбований
НАГРАБОВАНИЙ, а, е. Дівпр. пас. мин. ч. до награбувати. В той час, коли тиф нещадно косив петлюрівців.., коли розкладався фронт, а міністри знімали з нього воїнів для евакуації за кордон награбованого ними майна, в Кам'янці-Подільському точилася запекла боротьба і йшов торг за владу (Стельмах, II, 1962, 49); // у знач. прикм. Раз на північ ішов караван, щоб одправить за море Награбовані скарби з руїн фараонів забутих (Л. Укр., І, 1951, 424); Посідали на коні татарські вояки, завантажили вози награбованим добром (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 486); // у знач. ім. награбоване, ного, с. Те, що хтось награбував. Будь він проклятий віднині, кат, злодійськая рука! Он він полем на машині з награбованим тіка... (Тич., II, 1957, 134); Ніколи буржуй з власної волі не віддасть награбоване (Вільде, Сестри.., 1958, 155).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | награбований | награбована | награбоване | награбовані |
Родовий | награбованого | награбованої | награбованого | награбованих |
Давальний | награбованому | награбованій | награбованому | награбованим |
Знахідний | награбований, награбованого | награбовану | награбоване | награбовані, награбованих |
Орудний | награбованим | награбованою | награбованим | награбованими |
Місцевий | на/у награбованому, награбованім | на/у награбованій | на/у награбованому, награбованім | на/у награбованих |