монотематизм
МОНОТЕМАТИЗМ, -у, ч., муз. Композиційний принцип побудови музичного твору, пов'язаний з об'єднанням однією темою сонатно-симфонічного циклу або одночастинних форм, що виникли від нього.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | монотематизм | монотематизми |
Родовий | монотематизму | монотематизмів |
Давальний | монотематизмові, монотематизму | монотематизмам |
Знахідний | монотематизм | монотематизми |
Орудний | монотематизмом | монотематизмами |
Місцевий | на/у монотематизмі | на/у монотематизмах |
Кличний | монотематизме | монотематизми |