кучеряво
КУЧЕРЯВО. Присл. до кучерявий 2, 3. Сизий димок виривається з чорного димаря і кучеряво розвивається в прозорчатому повітрі... (Мирний, III, 1954, 106); [Лукерія Степанівна:] Як забалакаєш отак кучеряво, то зараз мені голова почина морочитись (Крон., II, 1958, 294); Взагалі дід Матвій говорить дуже «кучеряво» (Вишня, І, 1956, 32).