козиця
КОЗИЦЯ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що волинка. - Ми на заручинах повинні веселиться. Он бачите - скрипаль стискає вже смика, І ходить ходором у того он рука, Що кланяється нам, тримаючи козицю (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 359); Гей, луснули дві пістолі, задули [музики] в козиці (Коломийки, 1969, 263).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | козиця | козиці |
Родовий | козиці | козиць |
Давальний | козиці | козицям |
Знахідний | козицю | козиці |
Орудний | козицею | козицями |
Місцевий | на/у козиці | на/у козицях |
Кличний | козице | козиці |