кверцетин
КВЕРЦЕТИН, -у, ч. Лікарський засіб, що знижує проникність капілярів та збільшує резистентність судинної стінки; показання: профілактика і лікування місцевих променевих уражень після рентген- та гамма-променевої терапії; лікування парадонтозу, ерозивно- виразкових захворювань слизової оболонки ротової порожнини; гнійно- запальних захворювань м'яких тканин; кверцетин володіє протинабряковими, спазмолітичними, антигістамінними, протизапальними властивостями; антиоксидант, діуретик; сповільнює старіння організму, у першу чергу – клітин шкіри, роговиці й серцевого м'яза; здатний протистояти розвитку раку товстої кишки, яєчників, молочної залози, шлунка, хронічному простатиту, бронхіту, астмі; зміцнює імунітет і стінки капілярів організму; полегшує симптоми утоми, депресії й нервозності та ін.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кверцетин | кверцетини |
Родовий | кверцетину | кверцетинів |
Давальний | кверцетинові, кверцетину | кверцетинам |
Знахідний | кверцетин | кверцетини |
Орудний | кверцетином | кверцетинами |
Місцевий | на/у кверцетині | на/у кверцетинах |
Кличний | кверцетине | кверцетини |