брунатний
БРУНАТНИЙ, а, е. Коричневий; темно-жовтий. Оддаль кінський щавель, зруділий на сонці, куривсь брунатним димом (Коцюб., II, 1955, 215); Вона йде по асфальту, і брунатні плоди каштанів поблискують біля її ніг (Собко, Граніт, 1937, 175); Пастушки З брунатними ногами, з торбинками Через плече, махали нам устріч Руками (Рильський, II, 1956, 138).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | брунатний | брунатна | брунатне | брунатні |
Родовий | брунатного | брунатної | брунатного | брунатних |
Давальний | брунатному | брунатній | брунатному | брунатним |
Знахідний | брунатний, брунатного | брунатну | брунатне | брунатні, брунатних |
Орудний | брунатним | брунатною | брунатним | брунатними |
Місцевий | на/у брунатному, брунатнім | на/у брунатній | на/у брунатному, брунатнім | на/у брунатних |