бруд
БРУД, у, ч. 1. Те, що робить що-небудь нечистим; грязь, болото, сміття, різні покидьки. Увесь той бруд покривав тільки прибережні хвилі (Л. Укр., III, 1952, 611); Валентин Модестович мимоволі глянув собі під ноги: чи не приніс, бува, бруду знадвору? (Шовк., Інженери, 1956, 179).
2. перен. Розпуста, аморальна поведінка, нечесні вчинки і т. ін. - Скрізь люди! - казала ображена думка, перелякана стріванням з брудом, злиднями і всею недолею людською (Л. Укр., III, 1952, 598).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бруд | бруди |
Родовий | бруду | брудів |
Давальний | брудові, бруду | брудам |
Знахідний | бруд | бруди |
Орудний | брудом | брудами |
Місцевий | на/у бруді | на/у брудах |
Кличний | бруде | бруди |