безмежжя
БЕЗМЕЖЖЯ, я, с. 1. Безмежні простори. Про даль я мрію, про безмежжя хмарні (Бажан, І, 1946, 221); Безмежжям лугів серед сонних лісів струміли тихі російські ріки (Довж., Зач. Десна, 1957, 221).
2. перен. Надзвичайна глибина, сила вияву чого-небудь. Він заліз на повозку і голосом, що в йому було безмежжя болю, сказав: - Клянусь.., що ворога ми знищимо (Епік, Тв., 1958, 298).
До безмежжя - надзвичайно, до останньої межі, до краю; безмежно. Я був вражений до краю. До крайніх меж. До безмежжя (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 31).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | безмежжя | |
Родовий | безмежжя | |
Давальний | безмежжю | |
Знахідний | безмежжя | |
Орудний | безмежжям | |
Місцевий | на/у безмежжі | |
Кличний | безмежжя |